Головне питання категорії - не тривалість давності, а момент, з якого вона починає бігти. Верховний Суд розрізняє щомісячні платежі і дострокову вимогу банку, і саме на цій різниці вирішується більшість справ. Нижче - позиції ВС із дослівними цитатами. П'ять запитів на добу відкриті без реєстрації.
«Згідно з частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до пункту 5.5 кредитного договору термін позовної давності по вимогам, зокрема про стягнення пені за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.»
«Оскільки умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього передбачено строк повернення кредитних коштів в термін, не пізніше 23 вересня 2010 року, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником обумовленого строку повернення кредитних коштів, а отже, і початок перебігу позовної давнос…»
«Пунктами 11.6 кредитних договорів передбачено, що за будь-якими вимогами сторін, що випливають за цими договорами, позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки, за домовленістю між сторонами збільшена до трьох років.»
Блок вище - знімок бази, зроблений під час складання сторінки: він потрібен, щоб позиції читалися пошуковими системами і без JavaScript. Живий запуск безкоштовний і не витрачає ваших трьох запитів на добу.
Перелік довідковий і зібраний із норм, які найчастіше цитують самі позиції ВС за цим запитом. Він показує, у якому нормативному полі шукати, і не замінює перевірки редакції норми на дату спірних відносин.
За зобов'язаннями з періодичним виконанням давність рахується окремо для кожного платежу. Це означає, що частина боргу може бути поза межами давності, а частина - ні.
Пред'явлення вимоги про дострокове повернення змінює строк виконання - і, відповідно, початок перебігу давності. Це найчастіша точка спору.
Суд не застосовує давність з власної ініціативи. Пропуск заяви до ухвалення рішення означає втрату аргументу назавжди.
Вчинення дій, що свідчать про визнання боргу, перериває давність за ст. 264 ЦК України - але чи є такою дією конкретний платіж, залежить від обставин. У видачі є позиції ВС по різних конфігураціях.
Окремо за кожним щомісячним обов'язковим платежем: зобов'язання виконується періодично, тож трирічний строк (ст. 257 ЦК України) починає бігти з дня, коли черговий платіж не був внесений (ст. 261 ЦК України). Ключове, що доводиться у справі, - умови тарифів, строк дії картки і момент, коли банк виставив вимогу про дострокове повернення.
Суд може визнати причини пропуску поважними і захистити право - але це виняток, який треба обґрунтовувати, а не очікувати.
Дата сама по собі нічого не вирішує: позиція діє, доки Верховний Суд від неї не відступив і доки не змінилася сама норма. Тому перевіряють дві речі - чи не було пізнішого відступу від цього висновку і в якій редакції стаття діяла на час спірних відносин. У відкритій видачі сигналу про відступ немає, він є у застосунку.