Звільнення за прогул скасовують переважно не тому, що прогулу не було, а через порядок: неправильна фіксація, непитання пояснень, пропуск місячного строку на стягнення. Нижче - позиції Верховного Суду з дослівними цитатами. П'ять запитів на добу відкриті без реєстрації.
«позивача було звільнено наказом № 21-о від 28 лютого 2018 року за прогул 01 лютого 2018 року, що відповідає змісту вищезазначених висновків Верховного Суду.»
«позивач був звільнений з роботи за прогули, які тривали з 14 грудня 2015 року до дня видачі оспорюваного наказу від 18 квітня 2016 року»
«Верховний Суд також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що визначення в оскаржуваному розпорядженні усього періоду прогулу позивача, який охопив більш ніж 6-місячний період до дня звільнення позивача, не є порушенням частини другої статті 148 КЗпП України, остільки достатньою тривалістю пр…»
Блок вище - знімок бази, зроблений під час складання сторінки: він потрібен, щоб позиції читалися пошуковими системами і без JavaScript. Живий запуск безкоштовний і не витрачає ваших трьох запитів на добу.
Перелік довідковий і зібраний із норм, які найчастіше цитують самі позиції ВС за цим запитом. Він показує, у якому нормативному полі шукати, і не замінює перевірки редакції норми на дату спірних відносин.
Перелік поважних причин не є закритим. У видачі видно, що ВС визнавав поважним: стан здоров'я, догляд за дитиною, перешкоди з боку роботодавця.
Звільнення без витребування письмових пояснень порушує ст. 149 КЗпП. Це найчастіша формальна підстава для поновлення.
Пропуск строку з дня виявлення проступку робить звільнення незаконним незалежно від того, чи був прогул.
Понад три години протягом робочого дня - сумарно або поспіль: саме так прогул визначає п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Менша відсутність прогулом не є і може бути підставою хіба для іншого дисциплінарного стягнення. Поважність причин відсутності оцінює суд, і перелік таких причин не є закритим.
Залежить від того, чи мав працівник право піти у відпустку саме в цей час. Якщо відпустка належала йому за законом і роботодавець не мав права відмовити, самовільне її використання прогулом не вважається; якщо ж такого права не було - це прогул за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Ні. За ч. 3 ст. 40 КЗпП України звільнення з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника не допускається - незалежно від того, чи був прогул до цього. Наказ, датований днем лікарняного, суди скасовують, навіть не переходячи до оцінки самого проступку.
Дата сама по собі нічого не вирішує: позиція діє, доки Верховний Суд від неї не відступив і доки не змінилася сама норма. Тому перевіряють дві речі - чи не було пізнішого відступу від цього висновку і в якій редакції стаття діяла на час спірних відносин. У відкритій видачі сигналу про відступ немає, він є у застосунку.